А вона все сидітиме сумна
Роздумуючи про своє життя.
І раз у раз поглядаючи
На всіяне краплями вікно
І більш закутається в коц,
Та вип'є трохи чаю
Щоб зігрітися.
І опустяться на землю сутінки
Вона ще досі так сидітиме.
А на столі буде майоріти свічка,
Та розноситиме запах воску і ромашок.
top of page
bottom of page