Два тижні трансформуються в два роки І де подівся мій жаданий спокій? І де поділися усі пейзажі? Замість святих дощів течуть лиш сльози вражі. Замість своїх пісень я чую тільки вітер. Чом би той вітер сліз мені б не витер? Чого він не приходить, коли хоче? Його зсилають тільки так мені, по ночах. Його катують кожен день десь у лісах, А я його купаю в словесах. Мені ж не шкода, дійсно, я ще добра. В артерію мені встромляє ікла кобра.
top of page
bottom of page
Неймовірні образи й метафори, сподіваюся, твої вірші на цій платформі сподобаються багатьом 😊