На землю пластами падає спокій І тиша вбиває всі хвилі тривог. Темрява холодом казку шепоче І ріже безжально потік думок. Сон лиже мозок в тупому екстазі, Реальність сховалась у вирі подій. Тінь вибирається з темної шафи І пожирає всі залишки мрій. Тануть із димом дешеві хвилини, А попелом падають додолу роки. Життя прожити - допалити цигарку, А я розтоптала її на землі.
top of page
Вірші та поезія
Публічна·81 учасник
Учасники
- МеланхолійністьРіздвяний Творець
- Початківець
- Покоління 200
- 0711novembeer
bottom of page