На твоїх руках знову розквітнуть порізи,
І тепла кров злиже сухість із пальців.
І загоряться у пам'яті всі твої сни
Про колишніх, останніх, єдиних коханців.
І тишу розірве знову твій стогін,
І в очах засяє солоний кришталь.
На кахель попадають тисячі спогадів
Про тих, хто тобі дарував лиш печаль.
І в дзеркалі знову побачиш себе,
Хоча хто то, мабуть, забула.
У відображення дивиться дівчина
Про яку ти ніколи не чула.
