А я все йду тими вулицями Здавалося кінця-краю їм нема, отим дорогам. Враз мене охопило сумно-жаліюче-розуміюче відчуття. Нахлинуло на мене хвилею, і я у ньому потопаю. Те саме коли задумуєшся, а чи прожив життя так як хотів? Чи робиш правильно? Чи справді ти щасливий? Чи ти маріонетка, чи автор у житті? Або пливеш по течії в проти не звертаючи увагу та сидиш у глибині кімнати. О те відчуття з гірким присмаком вранішньої кави. Ти задумуєшся про сенс життя, А потім губиш це відчуття серед кольорових трамваїв, щоденної справи. І знову знаходиш на одинці або в тих же тихих вуличках. Ніби випадає з кишені та потім хтось тобі його приносить.
_________________________
Картинка можливо трохи не підходить, але нехай буде.