Вірші та поезія

Коли буря безлика розіб'ється на сльози, Коли ніч забере із собою пітьму, Коли ти вже утреш заплакані очі, Можливо, тоді я тебе і знайду. Серед лиць безкінечних, журбою повитих, Серед безлічі інших страшенних видінь, Серед тисяч людей, життям перебитих Я знайду у очах твоїх синіх свій дім.

На твоїх руках знову розквітнуть порізи, І тепла кров злиже сухість із пальців. І загоряться у пам'яті всі твої сни Про колишніх, останніх, єдиних коханців.

І тишу розірве знову твій стогін, І в очах засяє солоний кришталь. На кахель попадають тисячі спогадів Про тих, хто тобі дарував лиш печаль. І в дзеркалі знову побачиш себе, Хоча хто то, мабуть, забула. У відображення дивиться дівчина Про яку ти ніколи не чула.

Осінь

Як день міняє ніч і ніч міняє день,

Змінилось літо Осінню Золотою.

Опадало листя і шелест його

Шуршав під ногами, коли ступали по ньому.

Золотава Осінь…

Жили спокійно й мали свої мрії

Та зруйнувала все війна

Вона прийшла на нашу землю

Ледь не забрала наші життя

Ми спостерігаємо за смертями

Ми живемо весь час у страху